Прикметник — це самостійна частина мови, яка виражає ознаку предмета або його належність комусь і відповідає лише на питання який? яка? яке? які?
Прикметники змінюються за родами, числами та відмінками.
Прикметники поділяють на дві групи — тверду та м’яку. До твердої групи належать прикметники з основою на твердий приголосний, до м’якої — з основою на м’який приголосний.
Зелений, добрий, дорожній — усі ці прикметники належать до твердої групи.
За значенням прикметники поділяють на три групи: якісні, відносні та особисті.
Якісні прикметники відповідають на питання який? яка? яке? які? Та позначають ознаку предмета через відношення до інших предметів.
Присвійні прикметники відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї? Та виражають належність чогось певній людині чи тварині.
Прикметники український, вітряний, грозовий належать до відносних.
Усі прикметники в словосполученнях Олегів портфель, Ольжина книжка, бабине літо належать до присвійних.
Ступені порівняння можна утворити лише від якісних прикметників.
Усі подані форми найвищого ступеня порівняння — найбільш розумний, найменш глибший, самий завзятий — утворені правильно.
Усі якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння.